План
Вступ.
1.
Історія виникнення
Інтернету.
2.
Ключові принципи
Інтернету.
3.
Роль інтернету в
житті людини.
Висновок.
Список літератури.
Вступ.
Інтернет- найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки
мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність
зростає на 7-10%. Інтернет утворює немовби ядро, яке забезпечує, взаємодію
інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше
вона використовувалася виключно як середовище для передачі файлів і повідомлень
електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які
підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних
ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Інтернет можна розглядати як
деякий глобальний інформаційний простір.
Мережа Інтернет, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам,
стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокушують дешевий глобальний
зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних робіт, доступні
програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони розглядають глобальну
комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж. Уже кілька
років розвиваються і встигли широко ввійти в практику в розвинених країнах
технології Інтернет, що є інформаційними технологіями "великої"
мережі в корпоративних мережах і навіть у дуже невеликих мережах ПК підприємств
малого бізнесу. При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована
щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі можуть дістати доступ
до комерційних і некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії,
європейських країн, а тепер уже України та Росії. В архівах вільного доступу
мережі Інтернет можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської
діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра.
В Інтернеті можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити (часто
безкоштовно!) свою рекламу. Крім того, Iнтернет надає унікальні можливості
дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку. Це виявляється дуже
зручним для фірм, що мають свої філіали по всьому світу, транснаціональних
корпорацій і структур управління. Як правило, використання інфраструктури Iнтернет
для міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного
зв'язку через супутниковий канал або телефон.
1.
Історія виникнення
Інтернету.
У 1962 році Джозеф Ліклайдер (1915–1990), керівник Агентства передових
оборонних дослідницьких проектів США (англ. Defense Advanced Research Projects
Agency) висловив ідею Всесвітньої комп'ютерної мережі. У 1969 році Міністерство
оборони США започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення
надійної системи передачі інформації на випадок війни. Агентство (англ. DARPA)
запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Розробка була доручена
Каліфорнійському університету Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному
центрові, Університету штату Юта та Університету штату Каліфорнія в
Санта-Барбарі. Ця мережа була названа ARPANET (англ. Advanced Research Projects
Agency Network — Мережа Агентства передових досліджень). У рамках проекту
мережа об'єднала названі заклади. Всі роботи фінансувались за рахунок
Міністерства оборони. ARPANET почала активно рости й розвиватись; її дедалі
ширше почали використовувати вчені із різних галузей науки.
Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у
Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Комп'ютер «Honeywell 516» мав 12
кілобайт оперативної пам'яті.
До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти
мережею, котра відразу стала дуже популярною.
У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші
іноземні організації з Великобританії та Норвегії — мережа стала міжнародною.
У 1970-х роках мережа загалом використовувалась для пересилки електронної
пошти, тоді ж з'явилися перші списки поштових розсилок, групи новин та дошки
оголошень. Але в ті часи мережа ще не могла легко взаємодіяти з іншими
мережами, котрі були побудовані на інших технічних стандартах. До кінця 1970-х
років почали активно розвиватись протоколи передачі даних, що були стандартизовані
у 1982–1983 роках.
1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на протокол
TCP/IP, який досі успішно використовується для об'єднання мереж. Саме у 1983
році за мережею ARPANET закріпився термін «Інтернет».
У 1984 році була розроблена система доменних назв (англ. Domain Name
System, DNS). Тоді ж у мережі ARPANET з'явився серйозний суперник —
Національний науковий фонд США (NSF) заснував міжуніверситетську мережу NSFNet
(англ. National Science Foundation Network), котра була сформована з дрібніших
мереж, включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet і мала значно більшу
пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рік під'єдналось близько
10 тисяч комп'ютерів; звання «Інтернет» почало плавно переходити до NSFNet.
У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки
якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат).
У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень
(франц. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) народилась
концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі,
він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки
HTML та ідентифікатори URI.
У 1990 році мережа ARPANET припинила своє існування, програвши конкуренцію
NSFNet. Тоді ж було зафіксовано перше підключення до Інтернету телефонною
лінією (так зване «дозво́нювання» англ. Dial-up access).
У 1991 році тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з'явився
знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина
ставала дедалі популярнішою.
У 1995 році NSFNet повернулась до ролі дослідницької
мережі; маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві
провайдери (постачальники послуг), а не суперкомп'ютери Національного наукового
фонду.
В тому ж році тенета стали основним постачальником інформації в Інтернеті,
обігнавши за обсягом трафіку протокол передачі файлів FTP; було сформовано
Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium, W3C). Можна сказати, що
тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року
Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття «Інтернет».
Протягом 1990-х років Інтернет об'єднав у собі більшість існуючих на той
час мереж (хоча деякі, як, наприклад, Фідонет, залишились відособленими).
Завдяки відсутності єдиного керуючого центру, а також завдяки відкритості
технічних стандартів Інтернету, що автоматично робило мережі незалежними від
бізнесу чи уряду, об'єднання виглядало неймовірно привабливим. До 1997 року в
Інтернеті нараховувалось близько 10 мільйонів комп'ютерів і було зареєстровано
понад мільйон доменних назв. Інтернет став дуже популярним засобом обміну
інформацією.
У 1998 році Папа Римський Іоанн Павло II заснував Міжнародний день
інтернету, який щорічно святкується 4 квітня, в Україні з 2001 року «День
Інтернету» відмічається щорічно 14 грудня.
У наш час Інтернет став доступним не лише через комп'ютерні мережі, але й
через супутники зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії,
мережі стільникового зв'язку, спеціальні оптико-волоконні лінії і
електропроводи. Всесвітня мережа стала невід'ємною часткою життя у розвинутих
країнах, та країнах, котрі розвиваються.
У 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів, з
них тільки в США чисельність перевищувала 100 млн чоловік.
У 2004 р. Інтернет нараховував 700 млн користувачів, і найближчим часом
їхня кількість зросте до 1 млрд. Число сайтів, що становило в 1993 р. 26 тис.,
сьогодні перевищує 5 млн.
5 січня 2011 року кількість інтернет-користувачів у світі сягнула 2
мільярдів.
2.
Ключові принципи
Інтернету.
Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядових та
домашніх мереж. Об'єднання різнорідних за архітектурою мереж стало можливо
завдяки протоколу IP (англ. Internet Protocol) і принципу маршрутизації пакетів
даних. Протокол ІР був спеціально створений агностичним у відношенні до
фізичних каналів зв'язку. Тобто будь-яка мережа передачі цифрових даних може
передавати інтернет-трафік. На стиках мереж спеціальні маршрутизатори
займаються сортуванням та перенаправленням пакетів даних, базуючись на
ІР-адресах одержувачів цих пакетів. Протокол ІР утворює єдиний адресний простір
у масштабах всього світу, але в кожній окремо взятій мережі може існувати свій
власний адресний підпростір. Така організація ІР-адрес дозволяє маршрутизаторам
однозначно визначати подальший напрямок для кожного, навіть найменшого, пакету
даних. У результаті між різними мережами Інтернету не виникає конфліктів і дані
точно і без перешкод передаються від мережі до мережі по всій планеті.
Сам протокол ІР був народжений в дискусіях всередині організації IETF
(англ. Internet Engineering Task Force, Task force — група спеціалістів,
покликана вирішити певну задачу), назву котрої можна перекласти як «Група для
вирішення задач проектування Інтернету». IETF і її робочі групи досі займаються
розвитком протоколів Всесвітньої мережі. Вона відкрита для публічної участі та
обговорень. Комітети цієї організації публікують т.зв. документи RFC (англ.
Request for Comments — запит коментарів). В цих документах даються технічні
специфікації і точні пояснення багатьох питань. Деякі документи RFC організація
IAB (англ. Internet Architecture Board — Рада з архітектури Інтернету) оголошує
Стандартами Інтернету. З 1992 року IETF, IAB та ряд інших організацій утворюють
Товариство Інтернету (англ. Internet Society, ISOC) — організаційну основу для
різноманітних дослідницьких та консультативних груп, що займаються розвитком
Інтернету. На думку багатьох науковців Інтернет це початок нової ери і
продуктивно займаються розвитком і удосконаленням міжнародної системи Інтернет.
3.
Роль інтернету в
житті людини.
У теперішній час Інтернет - це невід'ємна частина нашого життя. Зараз у
ньому працюють більш ніж 300 мільйонів людей.
Інтернет має як позитивні, так і негативні сторони.
Одною з позитивних сторін Інтернету є те, що Інтернет є
самою великою бібліотекою у світі. Ти можеш знайти тут реферати і інформацію на
будь-які теми, починаючи з погоди і останніх новин і закінчуючи науковими
роботами і найважливішими відкриттями. Другою позитивною стороною Інтернету є
чат. Я вважаю, що це досить гарний спосіб спілкування, бо ти одночасно можеш
спілкуватися з багатьма людьми, знайомитися та дізнаватися багато цікавого.
Також я вважаю, що дуже зручною і корисною, особливо для зайнятих і ділових
людей, є Інтернет-пошта. Вона дозволяє нам пересилати і отримувати листи з
різних кінців світу за лічені секунди, тоді як звичайною поштою це може зайняти
тиждень або навіть більше. До того ж вона майже безкоштовна і не потребує
багато часу. Ще однією позитивною стороною Інтернету є реклама і магазини. Тут
ти можеш знайти будь-яку продукцію, що тебе цікавить, подивитися ціну,
магазини, де продається цей товар та іншу інформацію, і за бажанням придбати.
Однією з негативних рис Інтернету є віруси. Ти можеш занести вірус до свого
комп'ютера, відкривши повідомлення, яке містить вірус, або просто скачавши
текстовий файл. Тому потрібно встановлювати антивірусні системи або просто бути
обережним з листами. Іншою негативною стороною Інтернету є віртуальні ігри.
Взагалі комп'ютеризація приховує в собі певну небезпеку при неправильному та
неграмотному користуванні. Тому існує загроза, що у віртуальній реальності
людина може втратити орієнтири в світі, перестати розуміти, що реально, а що
ілюзорно. В наш час ще не говориться про це в широкому масштабі, оскільки
віртуальна реальність ще не набула такого поширення, однак вченими світу вже
проводяться дослідження змін особистості під впливом інформаційних технологій.
Що стосується цензури в Інтернеті, то я вважаю, що вона
звичайно потрібна. Зараз можна знайти сайти, де б зберігалася інформація про
те, як, наприклад, зробити бомбу з підручних матеріалів або як підняти паніку у
натовпі людей та таке інше. Звичайно таку інформацію потрібно знищувати. Теж
саме стосується і текстових документів з неформативною лексикою. На жаль на
сучасному етапі цензура в Інтернеті не дуже розвинута, і я вважаю, що вона
ніколи не буде достатньо розвинута, бо прослідкувати такі документи дуже важко
і постійно з'являються нові, але все ж таки мають існувати такі люди і
спеціальні служби, які цим займаються.
Для мене Інтернет має теж не маленьке значення. Я нерідко користуюся ним
для написання рефератів та повідомлень. Також я дізнаюся про погоду на декілька
днів, якщо кудись від'їжджаю. Ще я часто використовую Інтернет-пошту та чати.
Таким чином можна сказати, що Інтернет є важливою і невід'ємною частиною
сучасного світу і ми вже не можемо уявити своє життя без нього.
Висновок.
Життя сучасних людей в еру інформаційного суспільства просто не можна
уявити без Інтернету. Зараз – це частинка нашого повсякденного життя. Інтернет
є досить багатогранним, це одночасно і середовище для спілкування, розваг та
навчання. За допомогою Інтернету стало можливим робити покупки та оплачувати
послуги. Для багатьох людей – це спосіб заробітку. Проте найбільшою цінністю
мережі є сама інформація. Цікавим є те, що вона дуже різноманітна. Великою
перевагою Інтернету можна назвати її всеохопність, тобто обєднання і людей, і
ресурсів. На сьогодні Інтернет є доступним кожному.
Щодо звязку Інтернету з освітнім процесом, слід сказати, що він є достатньо
тісним. Оскільки інформація, яка необхідна людині, що навчається, може
міститись не тільки у підручниках, збірниках, журналах, а й у електронному
вигляді в мережі. Сьогодні різноманітність навчальних джерел є надзвичайно
великою. Також необхідно зазначити можливість дистанційного навчання, що тепер
є розпоширеним явищем. Цей процес заощаджує велику кількість часу.
Отже, підводячи підсумки мого есе можна сказати, що таке досягнення людства
як мережа Інтернет робить наше життя легшим та зручним. Не дарма її називають
мережею мереж.
Список літератури.